Главная » Новости » Хто такий Шульмейстер Володимир Юрійович з’ясували ЗМІ

Пан Шульмейстер Володимир Юрійович — 03.07.1969 року народження, паспортні дані: ЕО354097, ідентифікаційний номер: 2538619410.

Громадянин Нідерландів, син та донька були народжені в Нідерландах. Сім’я по даний час проживає в Нідерландах, пишут "Новости без границ".

Освіта: повна вища, у 1992 році закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут ім. адмірала С.Й. Макарова за спеціальністю «турбінобудування» — інженер-механік, у 1997 році закінчив Technical University Delft (Нідерланди), PhD з Інженерної Механіки.

Трудова діяльність:

1997 — 2002 – керівник проектів з моделювання механічних властивостей полімерів та композитів DSM NV, Research & Development Center, Geleen (Нідерланди); менеджер Відділу Зернових та Олійних Продуктів, Групи Глобальних Ресурсів, Fortis Bank (Роттердам, Нідерланди);

2002 – Менеджер Групи Структурного Торгового Фінансування, Fortis Bank (Лондон)

2003 – 2005 – Власна консультаційна компанія ComFi Solutions SA;

2005 – 2009 – Фінансовий директор, заступник генерального директора – фінансовий директор «Фокстрот»; Генеральний директор УК Групи компаній «Фокстрот»;

2009-2014 — Партнер у різних проектах Private Equity;

грудень 2014 — Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 № 1266-р призначений першим заступником Міністра інфраструктури України.

30 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України звільнив Володимира Шульмейстера з посади першого заступника міністра інфраструктури України за власним бажанням (розпорядження КМУ №1423 від 30 грудня 2015 року). У міністерстві він був відповільним за морську сферу, авіацію, «Укрпошту», Укравтодор, і головне — вирішував майнові питання і питання безпеки.

Але найцікавіша сторінка його біографії розпочалася в листопаді 2005 року, коли Шульмейстер був призначений на посаду фінансового директора однієї з найбільших роздрібних мереж — «Фокстрот». Саме тут почав провертати сірі схеми, що коштували згодом його роботодавцям мільйонів.

Для розуміння масштабів махінацій варто відзначити, що на той момент «Фокстрот» був найбільшим роздрібним продавцем імпортної побутової техніки та електроніки в Україні. З понад 300 магазинами по Україні та за кордоном і штатом в більш 12 тис. співробітників, щорічний оборот мережі обчислювався мільярдами гривень. І саме контролювати ці колосальні за обсягами фінансові потоки, а також відповідати за платежі, в тому числі і на митниці, і було доручено Шульмейстеру, як фінансовому директору.

У «Фокстроті» Шульмейстер познайомився з міністром аграрної політики Олексієм Павленко, який займав з 2006 року посаду виконавчого директора компанії і який відповідав за інвестиції групи в Україні та Молдові. Знайомство це багато в чому визначило подальший хід кар’єри пана Шульмейстера. Спільно з Павленко і за підтримки керівника афілійованої з «Фокстротом» страхової компанії «Добробут і Захист» Костянтина Ксєніч, Шульмейстер взявся за активне розпилювання коштів рітейлера.

З цією метою було створено спеціальний відділ, що займався питаннями «правильного» проходження вантажів через митницю. У компанії цей відділ, за який безпосередньо відповідав Шульмейстер, називали просто — відділ контрабанди. Були розроблені різні схеми з імпорту сірого товару в Україну і ухилення від сплати митних зборів. Важливою частиною тіньових схем Шульмейстера і Павленко стала страхова компанія «Добробут та Захист», через яку переводилися в готівку і відмивалися доходи від сірого імпорту. Потім гроші виводилися через офшори за кордон, і використовувалися, зокрема, для покупки нерухомості і в цьому досвід проживання за кордоном Шульмейстера здорово допоміг.

Про тісну корупційну спайку, що сформувалася між Шульмейтером і Павленко, свідчить той факт, що Павленко і Шульмейстер з тріском вилетіли з «Фокстроту» одночасно — в 2009 році. Крім підмоченої репутації найбільшого рітейлера, Шульмейстер залишив після себе і шлейф непогашених кредитів, які лягли додатковим тягарем на фінансовий стан групи.

Гроші «Фокстроту» Шульмейстер виводив і конвертував через «Конверсбанк», засновником якого була ще одна непересічна постать — президент Національної Федерації самбо України Олексій Савченко. До 2003 року Савченко працював у столичній міліції і дослужився до заступника начальника київського УБОЗу. Там же, до речі, в той період часу працював і Віталій Ярема (екс Генпрокурор). Звільнившись з «органів» у 2003 році, Савченко пішов в бізнес, в 2004 році працював заступником голови правління банку «Родовід» Юрія Іванющенка (також відомого як Юра Єнакієвський), а в 2006 році відкрив власний «Конверсбанк». Примітним є і той факт, що в київському УБОЗі разом з Савченко і Яремою працював і екс-міністр оборони Валерій Гелетей. З чуток, саме останній і лобіював призначення Шульмейстера на високу посаду в Мінінфраструктури.

Після звільнення з «Фокстроту» шляхи Павленко і Шульмейстера на деякий час розійшлися. Шульмейтер ж після гучного скандалу в 2009 і аж до призначення заступником міністра ніде офіційно не працював. Втім, тут варто згадати факт, про який в своїй біографії Шульмейстер промовчав. З «Фокстроту» він пішов далеко не з порожніми руками, і встиг крім грошей «віджати» аффілійовану з рітейлером і згадану вище СК «Добробут та Захист». У мережі ще можна знайти короткий інформаційне повідомлення про те, що в грудні 2009 року Володимир Шульмейстер був призначений головою Наглядової ради компанії. З запису також випливає, що «Шульмейстер представляє інтереси кіпрської компанії Abarta Investments, яка є акціонером страховика (62,46% акцій)».

На сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України читаємо: «Акціонером ПАТ« АВАНТ-БАНК »… (рішення №3 від «09» вересня 2013 року). Було вірішено:

2) припинити достроково з «11» вересня 2013 року повноваження Заступника Голови Наглядової (Спостережної) Ради Банку Шульмейстера Володимира Юрійовича (особа не надала згоди на розкриття паспортних даних). Шульмейстер В.Ю. непогашеної судимості за злочини, вчинені з корисливих мотивів, чи злочини у сфері господарської, службової діяльності, не має, акціями Банку не володіє (выделено автором). Строк, протягом якого перебував на посаді Заступника Голови Наглядової (Спостережної) Ради, – з «20» липня 2011 року по «11» вересня 2013 року. Підстава для припинення повноважень – рішення Акціонера Банку №3 від «09» вересня 2013 року».

Людина 2 роки займала відповідальну посаду в потужному банку. Чому ж в його біографії на сайті МІУ про це ні слова? Є підстави вважати, що і в цьому випадку звільнення Володимира Юрійовича було вимушеним і тихим. Інша причина «непрозорості» — небажання «світити» зв’язками.

Шляхи Павленко і Шульмейстера перетнулися вже в новому Кабміні, сформованому після позачергових парламентських виборів. Павленко став міністром АПК, а Шульмейстер несподівано опинився в Мінінфраструктури. При тому людині без профільного досвіду довірили відразу кілька стратегічних напрямків. У міністерстві він був відповільним за морську сферу, авіацію, «Укрпошту», Укравтодор, і головне — вирішував майнові питання і питання безпеки.

Восени 2015 року журналісти виявили недостовірні дані в декларації про доходи Шульмейстера. Зокрема, він майже вдвічі занизив площу будинку в Конча-Заспі і не вказав ще один будинок, розташований на його ділянці. Після ряду публікацій в ЗМІ, Шульмейстер визнав, що подав невірну декларацію, назвавши це «технічною помилкою».

У число «інших реформаторів» з уряду підпадає і його близький родич Дмитро Юрійович Шульмейстер, директор департаменту продовольства Мінагрополітики. Але Володимир, а не Дмитро після отримання другої вищої освіти в Делфтського технічного університету і роботи в науково-дослідному центрі голландської компанії «Royal DSM N.V.» працював менеджером у відділі зернових і маслопродуктов в роттердамському відділенні «FortisBankMeesPierson». Володимир, а не Дмитро захистив кандидатську на тему «Регулювання імпорту м’яса та м’ясопродуктів в условиях формирование євроінтеграційних процесів України». Не факт, що у Дмитра, а у Володимира, так точно, був інтерес в компанії «Олсідз» (Allseeds), одного з найбільших експортерів олії в Україні, яка також надає послуги з перевалки рослинних олій на новозбудованому терміналі компанії в «Южному» і гендиректором якої був довгий час … тесть Володимира Шульмейстера Станіслав Таршин.

За наявною інформацією, тесть і зять разом займаються розвитком компаній «Градоіл» и «Альдо трейд», Які, по суті одне й теж, тільки перша тримає активи, а друга оперує їми. Схема Виведення доходів традиційно відносіть нас через офшори на Кіпр та Панаму. І хоча перший заступник міністра був в наглядовій раді банку Михайла Гріншпона «Авант», но кредит під бізнес з Таршином вирішили взяти в «Промінвестбанку» (94% російського Капіталу, власник акцій — «Зовнішекономбанк» РФ). 35 млн долларів кредиту — гачок, на якому Шульмейстер щільно «сидить» у російського «Зовнішекономбанку».

Дивує ще наступне: Станіслав Таршин також володіє землею в Міколаївському порту. А ось на килим-фото на Фейсбук-профілі у аграрія Дмитра Шульмейстера — вид з одеського порту. Точно такий же вигляд, як на головній сторінці напівпорожнього сайту (http://bf.od.ua) благодійного фонду «Безпека та Захист», прописаним в місті Одеса.

Чи не так, це словосполучення дуже нагадує назва Вже згаданої страхової компанії «Добробут та Захист»?

З’ясувалося, що радник глави АП Бориса Ложкіна є Михайло Бейлін (партнер сім’ї Ложкіна в ресторанному бізнесі й, судячи з усього, управляє там його капіталами). ЗМІ називають ресторатора Михайла Бейліна «смотрящим» в Мінінфраструктури та МінАПК, і заявляють що він виконує роль Юри Іванющенка (який вважався головним негласним кадровиком регіоналів).

Саме Михайло Бейлін, як стало відомо, щомісяця «чорним кешем» доплачував Шульмейстеру 30 тис доларів.

Скандал з «зарплатою в конверті» покровителів («роботодавців») Шульмейстера. висвітлив керівник проекту INSIDER, журналіст Сергій Щербина:

«Нещодавно надбанням гласності стало розслідування в Австрії проти Ложкіна за фактами прокручування через цю юрісдікціюденег Курченко, заплачених за УМХ.

Гроші Курченко виявилися на австрійському рахунку компанії INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD (BVI), мажоритарним акціонером якої є глава АП. У цьому сенсі цікаво, що саме компанія INTEGRITY в році 2008 року була партнером телекомпанії «НБМ», більш відомої як «5 канал» Петра Порошенка. Проект називався «НБМ-Радіо». Але це факт більш-менш загальновідомий «, — пише журналіст.

«Забавніше інше. — продовжує Щербина. — За даними бази Offshoreleaks, акціонером INTEGRITY, крім Ложкіна і його соратників, була кіпрська NN & MC Services Limited. Згідно з даними острівної реєстру, етакомпанія належить громадянину Кіпру Нікоса Неофітоу. Громадянин з таким же ім’ям в квітні цього року став ревізором української страхової компанії «Добробут та Захист».

Володимир Юрійович, як перший заступник міністра інфраструктури України з перших днів почав впроваджувати корупційні схеми. Маючи багатий досвід освоєння тіньових потоків, Шульмейстер використовуючи владні повноваження розпочав банківську аферу та посприяв відкриттю рахунків державних підприємств в «Платинум Банк»: ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького», ДП «Украерорух», ДП «Іллічівський МТП». Результатом чого стала втрата 460 млн грн (ДП «Украерорух») та 110 млн грн (ДП «Іллічівський МТП»). За даним фактом НАБУ розслідує кримінальне провадження по якому проводить слідчі дії відносно керівників державних підприємств, хоча необхідно було б звернути увагу на особу яка розпочала цю аферу.

Шульмейстеру запропонували «допомогти» бізнесменам з Бельгії — у них виникли якісь труднощі із залізницею. Зрозуміло, не безкоштовно. Сам Шульмейстер каже, що до нього звернувся бельгійський посол Люк Якобс. «У мене були контакти з бельгійським послом, він мене познайомив з хлопцями, які попросили допомогти», — зізнався Шульмейстер після круглого столу Європейської бізнес-асоціації.

Проблема, про яку Шульмейстеру розповіли, полягала в наступному: бельгійські інвестори будують у Львові житловий комплекс на 360 квартир. Впритул до залізниці. У 50 метрах від ж/д насипу. Покупцям квартир в «Бельгійському містечку» обіцяно захисний екран 5-метрової висоти. Але у Днепржелдорпроекті не хочуть узгоджувати проект. Вводити в експлуатацію комплекс без екрану — протизаконно, так як житлові будинки побудовані в межах «червоних ліній». На будівництво вже витрачено сотні мільйонів — будинки на фінальній стадії.

За деякими даними, настійне прохання «посприяти» прийшла і від брата Шульмейстера — Дмитра Юрійовича, який трудився на той час в Міністерстві аграрної політики. Не секрет, що міністр МінАПК Олексій Павленко — людина Садового і призначений за квотою «Самопомочі». За нашими відомостями, на молодшого Шульмейстера вийшли з оточення львівського мера. Справа в тому, що проект (коштами бельгійців) реалізує ТОВ «Галичина Апартментс», створене людьми, близькими до міського керівництва. Серед власників «Галичини» — фірма «Бізнес парк Львів», що належить Олексію Курилишину. Його дружина Ксенія Курилишина — кума Андрія Садового. Другий власник «Бізнес парку» — колишній директор наглядової ради ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство 24654» Тарас Хмеловський.

Саме він допоміг «Бельгійському містечку» з придбанням майданчики для комплексу — «Галичина» за копійки викупила застарілі споруди АТП-24654. У свою чергу, Курилишин домовився про відвід землі під будівництво. Міськрада без вагань віддала ділянку в оренду забудовнику на 10 років, дозволивши зводити житлові багатоповерхові будинки ближче, ніж за 100 метрів до залізниці, що заборонено діючими санітарними нормами.

Основні кошти на будівництво дали бельгійці. Українські «пайовики» лише забезпечили для проекту ділянку, яку фактично «поцупили» з комунальної власності завдяки своїм зв’язкам.

На подив, залізничники не поспішали виконувати цінні вказівки Володимира Юрійовича. Оскільки установка 5-метрового паркану на 6-7 метровий насип — завдання ризиковане. Під такий паркан необхідний потужний фундамент — вітрове навантаження на конструкцію величезна. Тому, потрібно бурити насип, забивати палі. В результаті не виключено зміщення грунту і, як наслідок, деформація залізничного полотна. Саме тому давати «добро» на встановлення паркану в проектному інституті не поспішали: ніхто не збирався підписувати собі вирок. На Львівській залізниці також відхрестилися від будівництва насипу. Прес-служба Богдана Піха отримала вказівку пояснювати, що Львів не має до цього будівництва ні найменшого відношення. Мовляв, будують власники «Бельгійського містечка», стверджують проект в Києві. У місцевій Держслужбі з надзвичайних ситуацій також нічого не знали, нічого і нікому не дозволяли і не підписували.

Проект, переробили: замість бетонного паркану забудовнику запропонували поставити екран з металопрофілю, заповненого мінеральною ватою. Ефекту від такої конструкції на порядок менше (легкі матеріали набагато гірше поглинають низькочастотні шуми), однак і настільки серйозного фундаменту вже не потрібно. Втім, навіть такий проект в Укрзалізниці узгоджувати побоюються. Справа як-ніяк підсудна.

Посол дзвонить Шульмейстеру, в результаті Володимир Юрійович «під свою відповідальність» домовився з Завгороднім, щоб почалися роботи з установки забору.

В результаті насип почали активно бурити. Буріння насипу для установки паль під паркан вже почалося. Але проект, як стверджують в прес-службі Львівської залізниці, ще не було узгоджено. За їхньою інформацією, проект ще на узгодженні в Дніпропетровську.

Один з депутатів Львівської міськради по повідомив, що у бельгійців на руках вже чотири проекти паркану. Вони згодні ставити будь-який екран, аби показати покупцям квартири, а міській владі — хоч якийсь результат.

Як бельгійців умовили будувати будинки в цьому місці, зрозуміти складно.

Бельгійці проговорилися львівським депутатам, що додатково заплатили за «підготовку» проекту 300 тисяч доларів. Однак під час засідань в Укрзалізниці з’ясувалося, що ніяких грошей, тим більше в доларах, ні залізниця, ні проектувальники не отримували. Бельгійці тоді зрозуміли, чому помічник Володимира Юрійовича дав для оплати реквізити якийсь офшорної компанії з реєстрацією на Віргінських островах.

Група терміналів «ТІС»

Компанія була заснована Олексієм Ставніцером, який помер в 2011 році, (зараз частка належить сину — Андрію Ставніцеру) і Олегом Кутателадзе в 1994 р на базі державного підприємства «Лиман» — перевалочний комплекс для імпорту фосфоритів з Марокко.

Інвестори реанімували проект, створивши спільне з Фондом держмайна підприємство, і в 1994 р зайнялися перебудовою комплексу з імпортної в експортний. У 1997 р «ТІС» викупив частку Фонду держмайна в цьому СП. Спочатку інвесторами були тільки засновники. Потім до групи приєднався підприємець Олексій Федоричев, який увійшов з часткою в 50%.

За протекцією Шульмейстера наказом Мінінфраструктури від 24.07.2015 № 281 було внесено зміни до наказу №316 від 27.05.2013, чим встановлено привілейовані ставки корабельних зборів для ТОВ «ТИС»

(у доларах США)

Морський порт/ морський термінал

Судна

у закордонному плаванні

у каботажному плаванні

Морський термінал ТОВ «ТІС — Контейнерний термінал» (операційна акваторія причалів №№ 19, 20, 21, 22)

0,091

0,0057

Морський термінал ТОВ «ТІС — Руда» (операційна акваторія причалу № 18)

0,091

0,0057

Южний

0,363

0,0228

По даному питанню було відкрито кримінальне провадження № 22016000000000269 від 11.07.16 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно з листом Южненської філії ДП «АМПУ» від 05.05.2016 № 2443/01/03-16, сума втрачених (недоотриманих) зазначеним державним підприємством коштів від корабельного збору, у зв’язку з введенням в дію наказу Мінінфраструктури від 24.07.2015 № 281 станом на 28.04.2016, складає 72 017 630,00 грн (2 885 000,00 дол. США). За розрахунками понад 1 млрд грн на сьогодні.

24.11.2016 року співробітники СБУ провели обшук за місцем проживання Мотовиловця Андрія Вікторовича, радника міністра інфраструктури, по кримінальному провадженню, згаданому вище.

По цьому ж кримінальному провадженню служба безпеки України провела обшуки у колишнього першого заступника міністра інфраструктури Володимира Шульмейстера.

В ході розслідування встановлено, що комунікація керівництва компанії «ТІС» щодо лобіювання своїх інтересів з чиновниками Міністерства інфраструктури України здійснювалась через Мотовиловця Андрія Вікторовича.

Буксири ОМТП

У листопаді 2016 року радник Мінінфраструктури України Мотовиловець А.В. (нині – народний депутат від політичної партії «Слуга народу») активно лобіював інтереси міжнародної буксирного компанії P&O Maritime Ukraine при спробі останньої викупити 12 державних буксирів Одеського МТП за 50 млн дол. Компанія P&O Maritime пропонувала заплатити половину суми, а решту 25 млн дол виплатити в розстрочку протягом 10 років.

При цьому, P&O Maritime збиралися купити у Одеського порту тільки працюючі буксири, без решти малоприбутковою або непрацюючої техніки. Те, що приносить дохід, комерсанти збираються забрати собі, а металобрухт залишити державі.

Оскільки буксирний флот, як і все майно державних портів не підлягає відчуженню, а ДП ОМТП знаходиться в списку не підлягають приватизації, Мотовиловець А.В. за допомогою Омеляна В.В. лобіював в Кабміні скасування заборони приватизації цих буксирів.

Ініціаторами угоди є генеральний директор «ТІС» Андрій Ставніцер і директор з розвитку тієї ж компанії Філіп Грушко. Представники групи приватних терміналів були в складі урядової делегації з представниками P&O Maritime. При цьому офіційно Андрій Ставніцер представляє сторону покупця, в тому числі і на зустрічах в міністерстві.

Бунт в трудовому колективі з даного питання гасив місцевий лідер профспілки Володимир Зайков і президент порту Микола Павлюк.

Корупційний і явно невигідний для Держави характер запланованої угоди свідчить про те, що продаж державних буксирів за 50 млн доларів з розстрочкою сплати за 10 років завдасть ДП Одеський МТП збиток в розмірі 4 млрд грн. Буксири вже приносять стабільний прибуток Одеському МТП в розмірі 15-17 млн ​​дол на рік. Причому 80% цієї суми держпідприємство отримує саме від цих буксирів.

Таким чином, Одеський МТП може заробляти ці 50 млн дол на буксирах за три роки, а за 10 років заробить не менше 150 млн дол. Сума оцінки — 50 млн дол, явно занижена, що може свідчити про кримінальний характер запланованої Омеляном В.В., Мотовиловцем А.В. і директором групи компаній «ТІС» Ставніцером А.А. угоди.

Угода практично перебувала на фінальній стадії, але була припинена правоохоронними органами України. Так, в листопаді 2016 року за фактом корупційних дій, пов’язаних з компанією «ТІС», співробітниками СБУ були проведені обшуки за місцем проживання радника Міністра інфраструктури України та координатора корупційних схем між чиновниками МІУ та компанією «ТІС» Мотовиловця А.В. а також в приміщеннях «ТІС».

Роль Ставніцера і Грушко в цій схемі — фінансова сторона угоди. Не виключено, що гроші «проженуть» через створений для таких справ Андрієм Ставніцером «інвестиційний фонд» SD Capital, що дозволить «віддячити» учасників угоди з міністерства.

Для інформації. У 2006 р Держдеп заборонив продавати порти США, які входили до складу P&O на момент її покупки дубайської DP World через ризики для національної безпеки США. А в 2012 р уряд РФ також вивело DPWorld зі складу акціонерів ТОВ «Східна стивідорна компанія» в Находці.

P & O Maritime Ukraine не змириться з поразкою, і знову пробує «зайти» в Одеський порт, використовуючи лобі вищевказаних осіб. Відомо, що Мотовиловець (будучи народним депутатом від партії «Слуга народу»), використовуючи зв’язки з Шульмейстером намагається пройти на посаду керівника ДП «АМПУ», про це він об’явив в Одесі людям із морської галузі і, навіть, почав розподіляти посади.

Про керівника порту Чорноморськ

Перший заступник міністра інфраструктури України Володимир Шульмейстер, за наявною інформацією, виступав за призначення Крижанівського. У Крижанівського — багатий досвід роботи як в державному, так і в приватному секторі.

Зокрема, він очолював Укрморрічфлот, а також інспекцію головного державного реєстратора флоту України. Крім того, він працював на керівних посадах в ряді комерційних компаній в Одеській області: «Бруклін-Київ», «Петрекс», «Рисоіл Термінал» та інші. Співзасновником останнього вважається одеський бізнесмен Шота Хаджішвілі, який, по всій видимості, отримає найбільшу вигоду в разі, якщо Іллічівський порт дійсно очолить Крижановський. Втім, бізнес-зв’язки Крижанівського одним лише Хаджішвілі не обмежуються: серед його партнерів в різний час були співвласники «Бруклін-Київ» Андрій Губанкова і Олег Немировський, олігарх Ігор Коломойський, екс-віце-прем’єр Андрій Клюєв і інші.

Саме за допомоги Крижанівського було розпочата забудова території державного порту компанією ТОВ «СП Рисоіл Термінал» (одна з компаній Risoil S.A.), без наявності документів та згоди на вищезазначені дії. (площі фігурують в рішенні Печерського районного суду м.Києва (№757/11646/16-к від 16 березня 2016 р). Після чого пройшли обшуки і вилучення у компанії оригіналів документів, пов’язаних з її господарською діяльністю, в тому числі і з використанням нею земельних ділянок порту.

Компанія ТОВ «СП Рисоіл Термінал» незаконно знищила два об’єкти на орендованій території, що призвело до збитків державного підприємства. Зникнення будівель виявили ревізори Південного офісу Держаудитслужби, які в кінці минулого року організували повну перевірку ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Раніше об’єкт був опечатаний і зданий під охорону чомусь не представникам державного порту, а приватній фірмі «СП Рисоіл Термінал»! Документів, на підставі яких було прийнято це рішення, порт не надав.

За даними перевіряючих, склад-майданчик в 2,37 тис. кв. метрів, яка раніше коштувала в 2,22 млн гривень, до жовтня минулого року по балансу коштувала 418,7 тис. гривень.

Після перевірки директор Сергій Крижановський у лютому зібрав комісію для проведення «службового розслідування». Мета була — зрозуміти, куди ж подівся склад №2110? Уже в березні директор відрапортував, що винних притягли до дисциплінарної відповідальності.

Результати аудиту побачили і в Міністерстві інфраструктури, і правоохоронці. Крім Крижанівського також винен Голова одеського відділення Фонду державного майна Олексій Косьмін.

Коли на горизонті замаячила кримінальна справа за знищення майна платників податків, директор знову вирішив прикрити свою спину. Через своїх підлеглих Крижановський в липні цього року направив до «СП Рисоіл Термінал» претензію про відшкодування збитків.

В даному документі директор здав сам себе. Там прямо вказано, що дві будівлі споруди 90-х років (2,37 тис. та 385 кв. метрів) були знесені ще влітку 2015 року. Тобто в цей самий час Крижанівський ще працював в «СП Рисоіл Термінал» і сам же вирішував питання про знесення об’єктів!

Знесення було 100% незаконним, тому що компанія не отримувала дозволу ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та Мінінфраструктури України на ці дії.

Порт офіційно зажадав від «СП Рисоіл Термінал» відновити будівлі або відшкодувати збитки. Уже в серпні для «створення легенди» про борця, Крижанівський подав позов до суду на «СП Рисоіл Термінал» з вимогою відшкодувати збитки на суму в 405,7 тис. грн. Порушено справу Господарським судом Одеської області № 916/1877/17 від 10.08.2017.

Буксир Кондор

У грудні 2015 року в терміновому порядку, за командою сприяння пана Шульмейстера, було передано на баланс АМПУ сучасний буксир «Кондор» (вартість близько 2 млн $), на момент передачі буксир знаходився в бербоут-чартері у фірми яка його експлуатувала (реально заганяла в борги) в одному з портів Голландії (в Голландії 9 років працював і жив Шульмейстер). Відомо що голландський порт неодноразово писав в МІУ що буксир «Кондор» в боргах (не платить портові збори) і просять МІУ вжити заходів, в іншому випадку буксир буде арештований і проданий з аукціону, але листи ці вмирали в столі Шульмейстера. Результат — відсутність реакції (небажання реагувати) МІУ та продаж буксира за копійки з торгів голландській фірмі.

Відмив коштів з ДП «Укрводшлях»

 

Работнєв Володимир Геннадійович:

Призначений радником Міністра інфраструктури України Андрія Пивоварського.

Головне слідче управління Служби безпеки України розслідувало кримінальну справу з обвинувачення колишнього заступника міністра транспорту та зв’язку України, директора Державного департаменту морського та річкового транспорту Роботнєва, який за співучасті інших осіб всупереч інтересам, вимогам Закону України «Про державну таємницю» розголосив відомості, які становлять державну таємницю.

Тобто вчинив злочин, передбачений частиною першою статті 328 Кримінального кодексу України. 

Суд засудив Работнєва на 5 років тюремного ув’язнення (пізніше звільнили за амністією).

Работнєв розробив для Шульмейстера схему з роздержавлення Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» (включене до списку стратегічних підприємств, які не підлягають приватизації):

  • для виключення зі списку стратегічних підприємств запропонував передати шлюзи, які знаходяться на балансі ДП, гідроенергогенеруючим компаніям;

  • флот компанії, який налічує близько 200 одиниць спецтехніки (буксири, земснаряди та інші спецсудна) продати за безцінь своїм приватним компаніям;

  • продати ділянки центрального офісу ДП «Укрводшлях» (м. Київ, 4,5 га поруч з Київським річковим портом) та відокремлених дільниць та підрозділів в містах Дніпропетровськ, Кременчук, Канів, Запоріжжя, Каховка, Херсон, Нікополь, Черкаси.

Таким чином Шульмейстеру вдасться прибрати державного конкурента з ринків:

  • річкових перевезень;

  • видобутку та реалізації річкового піску.

Наступний крок Шульмейстеру запропонував Голова наглядової ради приватного підприємства Головко Сергій Анатолійович.

Головко Сергій Анатолійович:

Співвласник АСК «Укрічфлот» (в минулому державна компанія, яка була захоплена та привласнена рейдерами при підтримці Компартії України).Партнером Головка є сумнозвісний Костянтин Григоришин.

Разом з компанією Головко та Григоришин привласнили:

  • близько 400 одиниць флоту (більше половини розпродали);

  • Київський річковий порт;

  • Дніпропетровський річковий порт;

  • Запорізький річковий порт;

  • Миколаївський річковий порт;

  • Херсонський річковий порт;

  • Нікопольський річковий порт.

Головко домовився з Шульмейстером про спільне управління ДП “Укрводшлях” до моменту його роздержавлення. Головко запропонував поставити начальником ДП свого колишнього підлеглого — Прохоренка Сергія Геннадійовича.

24 травня 2015 року на зустрічі з Шульмейстером та Пивоварським Головко передав їм 1,5 млн гривень за майбутнє призначення Прохоренка начальником ДП ”Укрводшлях”.

На наступний день, 25 травня 2015 року відбувся розгляд заяв претендентів. З 20 кандидатів до наступного етапу конкурсу пройшло 6 претендентів. Члени комісії не проголосували за кандидата Прохоренка, так як він не відповідав формальним вимогам до претендентів.

Прохоренко Сергій Іванович, претендент на посаду начальника ДП «Укрводшлях», указом Міністра Інфраструктури був призначений виконуючим обов’язки начальника ДП «Укрводшлях».

І це не дивлячись на те, що Прохоренко не пройшов навіть перший етап конкурсу і був відхилений комісією за формальною ознакою.

Всупереч професійним діям Шульмейстер 26 травня попросив Міністра інфраструктури підписати наказ про призначення Прохоренка виконуючим обов’язки начальника ДП “Укрводшлях”.

Детальніше про деяких з учасників першого етапу відбору на посаду начальника ДП «Укрводшлях»:

Паладій Сергій Володимирович, директор ТОВ «Гідробудшлях».

До комерції працював в Укрсервіс Міністерства транспорту і зв’язку. Після звільнення заснував компанію Гідробудшлях для продажу будматеріалів. Насправді зайнявся нелегальним видобутком піску на річці Дніпро.

Основна мета після призначення — передати в комерційне управління своєї компанії все земснаряди ДП «Укрводшлях».

ТОВ «Гідробудшлях» числиться серед боржників ДП ​​«Укрводшлях».

Михайлов-Горячев Сергій Львович, президент судноплавної компанії «Сі-Трайдент» (призначений 4 листопада 2011 року Борисом Колесніковим).

За час керівництва компанією Михайлов-Горячев незаконно продав 12 державних судів. За даним фактом порушено кримінальну справу. Для приховування фактів розкрадання судів Михайлов-Горячев ініціював ліквідацію судноплавної компанії «Сі-Трайдент». За даним фактом було відкрито кримінальне провадження, за яким останньому було оголошено підозру та обрано запобіжний захід – тримання під вартою, а через два місяці звільнено під особисте зобов’язання. На даний час кримінальне провадження розслідується.

Також Михайлов-Горячев має підроблений робочий диплом капітана далекого плавання, виданий йому незаконно. Дані диплома знаходяться в Інспекції по дипломуванню моряків, що дає підстави перевірити дану інформацію і оголосити ще одну підозру.

22 червня 2015 року відбувся 2 етап конкурсного відбору на посаду керівника ДП “Укрводшлях”. Серед 6 претендентів комісія більшістю голосів підтримала одного з кандидатів. Шульмейстера не влаштовувала зміна його ставленика Прохоренка, тому він під погрозою звільнення примусив кількох членів Комісії відкликати свої голоси та зірвав конкурс.

24 червня 2015 року Шульмейстер звернувся до Міністра інфраструктури Андрія Пивоварського з пропозицією повторного оголошення конкурсного відбору, що дає йому можливість 2-3 місяці керувати підприємством на свій розсуд.

Таким чином Головко переслідує наступні цілі:

  • привласнити флот ДП «Укрводшлях»;

  • захопити ділянки центрального офісу, відокремлених дільниць та підрозділів ДП «Укрводшлях».

Бізнес-складовою діяльності ДП «Укрводшлях» є видобуток та реалізація річкового піску. Для контролю над цим процесом у Шульмейстера в розпорядженні заступник начальника ДП «Укрводшлях» Братков Тарас Миколайович.

Братков Тарас Миколайович:

Призначений на посаду заступника начальника в червні 2014 року колишнім заступником Міністра інфраструктури Петром Пінкасом за пропозицією свого бізнес-партнера Володимира Стецюка (Тарас Братков був підлеглим Стецюка у незаконному видобутку річкового піску).

Попри брак досвіду роботи на підприємстві стратегічного значення, Братков Т.М. вже в липні 2014р. став виконуючим обов`язки начальника ДП «Укрводшлях». Під час виконання обов`язків, Братков неодноразово виводив земснаряд ДН-27 на роботи по видобутку піску, навіть попри те, що

Комментариев пока нет... Будьте первым!

Оставить комментарий

Вы должны быть войти в Чтобы оставить комментарий.